Тоні Ґатліф, режисер, відомий фільмами про ромську культуру, зокрема Gadjo Dilo, помер 3 вересня в місті Арль на півдні Франції. Йому було 77 років.
Він народився як Мішель Буалем Дахмані 10 вересня 1948 року в Алжирі. Його батько був кабілом, а мати мала андалузьке та циганське походження. Дитинство провів у бідності в нетрях на околиці алжирської столиці. У чотирнадцять років, на початку шістдесятих, він поїхав до Франції.
Після періоду невизначеності та дрібної злочинності він зустрів свого кумира, актора Мішеля Симона. Той написав рекомендаційного листа, який відкрив Ґатліфу шлях до курсів драматичного мистецтва в Жермен-ан-Ле під Парижем. Набуваючи досвіду як актор, він поступово почав створювати власні роботи, що випливали з його життєвого досвіду та досліджували культуру його ромського коріння.
Режисерський дебют і нагорода в Каннах
До режисури Ґатліф прийшов у 1975 році з фільмом La tête en Ruines. Далі була драма Corre Gitano, знята та дія якої відбувається в Іспанії, про молодого рома, звинуваченого у злочині, якого він не скоював. Це був перший фільм із серії стрічок про культуру та проблеми європейських ромів.
У 1992 році він отримав у Каннах нагороду секції Un Certain Regard за документальний фільм Latcho Drom про ромську музику. Далі був один із його найвідоміших фільмів Gadjo Dilo (The Crazy Stranger) з Роменом Дюрісом у ролі француза, який вирушає до Румунії шукати ромського співака, чий голос він чув на записах, зроблених його покійним батьком. Стрічка мала прем'єру на фестивалі в Локарно у 1997 році та здобула там Срібного леопарда.
Відзначена творчість Тоні Ґатліфа
У Каннах у 2004 році Ґатліф отримав нагороду за найкращу режисуру за автобіографічну драму Exils, яка знову об'єднала режисера з Дюрісом. У акторському складі також була Любна Азабаль.
Пізніша творчість включала такі стрічки:
- Korkoro (2009)
- The Outraged (2012)
- Geronimo (2014)
- Djam (2017)
- Tom Medina (2021)
- Ange (2025)